Липован – это образ жизни.
Липован – це спосіб життя

   Шановні гості, на нашому сайті часто зустрічається слово «липовани», як ви вже знаєте з інших розділів сайту, цим милозвучним словом називають віруючих Православної Старообрядницької Церкви. Адміністрація «Тихої гавані» представляє цікаву пізнавальну інформацію походження слова «липовани», це необхідно для розуміння, в яку унікальну соціальну середу ви їдете відпочивати.

   Відразу обмовимося, що зародження слова «липовани» відбулося саме в Вилковому і поширилося на всю територію дельти Дунаю, а також на територію Румунії, Молдови та Буковини, тобто в румуномовному середовищі, в інших місцях, представників цієї віри, називають «старовірами». Отже, коріння походження слова «липовани» треба шукати не в етно-конфесійній приналежності людей, названих липованами, а в їх соціально-побутовому житті і природно-географічному середовищі.

   Слово «липовани» – це прізвисько, а, як відомо, прізвисько дається за деякою відмінною рисою. При цьому в літературі це слово пишеться через «о» – липовани, старообрядці ж міста Вилкове називають себе липаванами, через «а», і кажуть: «Та не знаємо ми, почім пишеться через «о», ми були і є липаванами».

   І так, чому віруючих Православної Старообрядницької Церкви, що проживають в Вилковому стали називати липованами?
   Сучасне Вилкове – це не те місто, яке було 100-200 років тому. Щоб дійсно пізнати, що таке Вилкове, треба побувати в старій канальній частині міста і побачити залиті водою, порізані нитками-каналами ділянки суші, оточені очеретяними нетрями. Величезні масиви непрохідних очеретів, острови-сплавини серед болота, розлогі верби, жаби, вужі, дикі птахи, а також хмари комарів і мошок – ось, що було, на місці сучасного міста Вилкове. На таку дику болотисту територію гирла Дунаю прийшли і почали її освоювати збіглі старообрядці. Щоб вижити в таких суворих природних умовах, потрібні були колосальна воля, віра в свої сили і титанічна праця з облагороджування дикої природи. Намічена під житло ділянка розчищалась від очерету, навколо нього вручну вибирався мул, яким мостили (вивищували) ділянку, на місці вибраного мулу утворювалися єрики (канали). Таким чином мостили місце і під житло, і під город. Місце під споруду житла доводилося вимощувати на півтора-два метри вище рівня води. Тільки уявіть собі: щоб вимостити ділянку в шість соток, треба було вибрати і укласти тисячі кубів мулу! Щорічно єрики замулювалися, мул знову вибирали і вкладали на город або продовжували мостити город далі, відвойовуючи у плавнів заповітні метри піднесеної над водою тверді. Коли підростали діти, їм для самостійного життя готувалася нова грядка, і знову вибирався ґрунт, мостилося місце під житло і город. Ось так, завдяки важкій праці, створювалось Вилкове, ось так створювалися і облагороджувалися вулиці-канали.

   Волоські рибалки, які проживали вздовж материкових берегів дельти Дунаю, з подивом спостерігали за переселенцями, які, як ластівки, з мулу мостили собі місце під житло. До приходу цих переселенців ніхто не облаштовував собі місце під сонцем таким чином, адже в дельті Дунаю було чимало місць з твердим ґрунтом, де і селилися такі ж біженці-старовіри. Але тільки ця група переселенців вирішила заселитися в такому важкодоступному місці. Повсякденна праця по вимощенню ділянок відрізняла цю громаду від усіх інших старообрядницьких громад нижнього Дунаю.
   Про цих переселенців жителі Валахії говорили: «вони мостять», «вони вимощують», «вони укладають».
   В румунській мові є архаїчне дієслово pava, в перекладі на російську мову означає «мостити», «вимощувати», «укладати», «прокладати». «Li» румунською мовою – це російський займенник «вони». Li pava означає: «вони мостять», «вони вимощують», «вони укладають». З часом словосполучення «li pava» трансформувалося в ім’я власне ЛИПАВАНИ. Це слово прижилося в розмовній мові не тільки волохів, а й самих російських старовірів, оскільки слово «липавани» позитивно характеризувало їх, відображало їх працю.

   Слід зазначити, що це слово виникло в кінці XVII століття, коли в волоській мові домінувала розмовна латинь. Саме тому розглядати походження слова «липавани» з позицій сучасної румунської мови буде помилково. Звучання дієслова pava в XVII столітті відрізнялося від сучасного так само, як і розмовна мова сучасних росіян – від говору жителів Московської держави в XVII столітті.
   «Мостити місце під будинок», «мостити город», «робити укладки», «прокладати єрик» – ці слова в Вилковому чутні кожен день, вони до цих пір дуже багато значать в житті липован.