Вінцем творіння Господа на Землі стала жінка – принаймні, так стверджує Біблія. Жінка – це логічне завершення всього земного божественного створення. Жінка – символ життя, оскільки саме вона породжує його на світ.
Вінцем же величі Дунаю є його дельта – одне з найбільш унікальних природних явищ в Європі. Значення слова «дельта» за «Словником символізму» – це знак жіночої сили, що дає початок новому. Подібне визначення алегорично точно характеризує дельту Дунаю – місце, де збережена сила незайманої природи, яка створює тисячі біологічних видів, багато з яких занесені в Червону книгу.
Дельта Дунаю – це 4180 км2 території, не зруйнованої технічним прогресом і не порушеної процесом урбанізації. У дельті зареєстровано більше 6 мільйонів видів фауни і флори, 30 типів природних систем. Тут мешкає більше 300 різновидів птахів і понад 110 видів риб. Збережений природний баланс дельти є сприятливим місцем для проживання дикого кабана, козулі, лисиці, зайця, нутрії, ондатри …
Дельта Дунаю знаходиться на землях двох держав – Румунії та України: 82% територіального ресурсу дельти знаходиться в Румунії, 18% – на території України.
Дельта Дунаю визнана унікальним місцем в Європі за багатством рослинного і тваринного світу, місцем, де природа зберегла свою первозданність. Дивом вціліла під натиском прогресу природа в дельті Дунаю захищена міжнародною угодою.
2 лютого 1999 р. Міжнародний координаційний комітет програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» прийняв рішення про визнання гирлових територій Дунаю єдиним румунсько-українським біосферним заповідником, більше 50% площі якого занесені до Списку Світової Спадщини.
Дунайський біосферний заповідник
Німецький натураліст О. Гумбольдт на початку минулого століття ввів у науку поняття «пам’ятники природи». Це словосполучення набуло широкого значення, але в будь-якому випадку воно відноситься до природних утворень, які необхідно зберегти в первозданному вигляді. Пам’ятки природи – це унікальні природні території, що охороняються законом від втручання життєдіяльності людини, в силу їх екологічної, наукової, естетичної та культурної цінності. Охоронювані території поділяються на такі категорії: державні заповідники, державні чи національні природні парки і заказники.
Шановний читачу, ми не збираємося описувати дивовижний світ Дунайського біосферного заповідника сухою мовою цифр, тому що вважаємо це неправильним. Адже щоб зрозуміти і усвідомити, що таке незаймана природа, необхідно згадати світ, в якому ми живемо: технічний прогрес, урбанізація, асфальт, загазоване повітря. А темп сучасного життя такий, що нам абсолютно не вистачає часу на роздуми про суть буття і матінку-природу. Ми забули запах землі, ми не бачимо птахів, що летять в небі, ми розучилися любити і розуміти природу.
Лише іноді, проїжджаючи по місцях дитинства, з подивом і смутком зазначаємо, що колись на місці бетонної новобудови був прекрасний гай, а поруч – озерце, в якому ловилися карасики та йоржики. Накочують спогади. Однак найчастіше ми згадуємо не дитинство, а природу, в материнському лоні якої зростали. На жаль, сьогодні природу нам повсюдно заміняють плоди цивілізації. У науці подібні зміни називають глобальною біосферно-соціальною кризою.
Цивілізація божевільними темпами наступає на природу, безповоротно її пожираючи. На сучасній карті Європи залишилися лише невеликі острівці незайманої природи. Один з них – дельта Дунаю, на території якої знаходиться Дунайський біосферний заповідник – пам’ятник природи.
Рішенням ЮНЕСКО заповідник був включений до світової мережі біосферних заповідників у складі двостороннього румунсько-українського біосферного резервату «Дельта Дунаю» – одного з п’яти транскордонних біосферних резерватів світу.
Дунайський біосферний заповідник – місце проживання величезної кількості рідкісних рослин і тварин, занесених до Червоної книги України і так званих міжнародних Червоних списків. Тільки тут можна побачити суцільні стогектарні зарості латаття білого і поспостерігати за риболовлею величезних зграй пеліканів.
Заповідні дельтові угіддя дають притулок 276 видам птахів (66% орнітофауни України), 60 з яких занесені в Червону книгу України.
Для деяких з них дунайська дельта є останнім надійним притулком в перетвореній цивілізацією Європі.
У заповідних водах дельти Дунаю мешкає 106 видів риб, 24 з яких занесені до Червоної книги України (стерлядь, лосось дунайський, лосось чорноморський, осетер атлантичний, умбра, йорж смугастий, білуга та ін.), 7 – до Європейського червоного списку.
Тут зафіксовано 43 види ссавців, 19 з яких знаходяться в Червоній книзі України: видра, кіт лісовий, європейська норка і багато інших. Для норки європейської та лісового кота дунайські дельтові угіддя стали ключовими для їх виживання в європейському масштабі.
Серед земноводних найбільш чисельними видами є озерні і їстівні жаби – їх тут сотні тисяч особин. Рідше зустрічаються звичайна квакша та дунайський тритон. Серед плазунів в заповіднику мешкають болотяна черепаха та звичайний вуж. Всього зареєстровано 11 видів земноводних і 6 видів плазунів.
Флора заповідника нараховує 1557 видів рослин, з них 966, або 19,32%, – вищих судинних рослин України. До Червоної книги України занесено 26 видів рослин (білоцвіт літній, водяний горіх плаваючий, гвоздика бессарабська, меч-трава болотна, ковила дніпровська, сальвінія плаваюча, золотобородник цикадових т.д.), а до Європейського червоного списку – 10 видів.
Ні в кого не викликає сумнівів, що ефективність довгострокового збереження особливо цінних природних територій багато в чому залежить від ставлення до них місцевого населення. Це особливо актуально для біосферних заповідників, де місцеве населення з його традиційною господарською діяльністю на значній території розглядається як невід’ємна складова природних процесів.
Дунайський біосферний заповідник загальною площею більше 50 тис. га розташований в околицях м. Вилкове, точніше, Вилкове знаходиться в самому центрі заповідника.
Культурна цінність території Дунайського біосферного заповідника визначається історією і звичаями традиційного природокористування, насамперед, рибними промислами і заготівлею очерету. До цих пір населення Вилкового в значній мірі залежить від матінки-природи – її поновлюваних багатств. У результаті тривалого «співжиття» природи і людини в дельті вироблений стійкий паритет в масштабах і видах природокористування, коли і унікальна природа зберігається, і люди використовують її різноманітні багатства.
Волею історії та долі в XVII столітті на майбутній території Дунайського біосферного заповідника оселилися гнані церквою і царем прихильники російського старообрядницького православ’я — богобоязливі люди, що сприймали природу як прояв Божественного творіння.
Своє переселення в дельту Дунаю старообрядці сприймали як дар Божий за їхні страждання. Світогляд старовірів дозволив їм кілька століть жити щасливо в гармонії з природою, вони розвивалися і самовдосконалювалися, не руйнуючи природний баланс, а доповнюючи його.
Місто Вилкове, з його незвичайною історією, самобутністю і укладом життя, можна також назвати заповідником – заповідником культури, традицій і звичаїв липован.
